Українець

Посвята Станіславу Чернію

Українець

Українець повік вільний,
Щось не так, миттєво - „Геть!“.
Як працює, то стожильний,
Нема волі - краще смерть.

Коли добре, то хлюпоче
Щира радість через край.
Свято вірить, як пророчить,
А гнівиться – не займай.

Бо такого утне жару,
Дідько в пеклі затремтить.
Залітає пал за хмари,
Як знайде кохання мить.

На світанку вже з піснями,
Біжить з піснею до сну,
З нею б’ється з ворогами
І оспівує весну.

З нею влітку і зимою,
На роботі й на свята.
На випадок жарт з собою,
За провину – каяття.

Неодмінно допоможе
Будь-кому в тяжку добу.
Завше мовить слово Боже
Можновладцю і рабу.

Мріє мати небагато
Українець у житті:
Щебетали б дітки в хаті
Та олюднились кати.

Всенькім зичить хліб й до хліба
І наливочки чуть-чуть,
Ще здоров’я, але глибу…
Така справжня його суть.

14 січня 2016 року

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход