Не забуваймо

Не забуваймо

Дубіли ми на полі,
Палали у броні
Та виразки від солі
Кровились на спині.
Нас заїдали воші,
Скубав стригун-лишай,
По власовськи, за гроші,
Стріляв впритул „Бабай“.
Дзвеніли вуха глухо
Від вибухів гранат.
Як плаче, хто з вас слухав,
Без сліз, сліпий солдат?
Любимця-побратима
Убили на очах.
Майнула доля мимо,
А він всміхнувсь й зачах…
Ще зовсім був хлопчина,
Пушинки на вустах,
Омріяну дівчину
Голубив лиш у снах…
Безрукі і безногі
Щасливі, що живі,
Надіялись на Бога,
Молитва в голові…
Благали, щоб ніколи
Не відати цей жах…
Нащадки про ці болі
Співатимуть в піснях…
Розкаже в казці внуку,
Сплакне солдат-дідусь,
Як гнали хижу суку,
І боронили Русь.
Народе, України,
Не забуваймо їх…
Хай слава в світі лине –
Про злеглих і живих!

08 квітня 2016 року

Комментировать публикации могут только зарегистрированные пользователи. Регистрация / Вход